Методична скарбничка

Ефективні методи і прийоми роботи на           уроках музичного мистецтва                 

 та художньої культури

    Мистецтво – важлива частина життя людини. І воно є одним із головних засобів прилучення дитини до культури і духовних цінностей.  Твори мистецтва сприяють художньо-образному засвоєнню світу. Тому в сучасній школі багато уваги приділяється розвитку художньо-творчих здібностей,  здатності до сприймання, розуміння й творення художніх образів, потреби в духовному самовираженні.

    Нова програма з музичного мистецтва дозволяє вчителю, спираючись на кращі зразки митців української та світової культури, розвивати здібності учнів сприймати, відчувати і розуміти чудове. На своїх уроках учитель формує різні компетенції учнів, готує їх до життя. І нові методи, які він використовує на уроці можуть допомогти йому в досягненні мети. 

    Звертаючись на уроках музики до методів інтерактивного навчання, вчитель може залучити дітей до активної творчої діяльності. Їх застосування  залежить як від теми, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти. За допомогою методів інтерактивного навчання вчитель може  швидко й якісно перевірити знання дітей, цікаво розпочати нову тему, використовуючи гру підвести підсумок уроку.

    Ось деякі з них, які можна застосувати на уроках музики.

1.     Музична вікторина

На партах на листочках написані назви музичних  творів, учні  слухають їх  і відмічають угадані.( Всього 6 творів). На слайдах  з’являються фото тих композиторів,чиї твори звучали. Діти самі себе оцінюють,ставлячи за кожну правильну відповідь 2 бали.

2.     Гра

На голову учневі за бажанням одягається паперова корона за надписом або малюнком,що стосується теми уроку. Учень не знає що там написано і задає питання класові. –Я музичний твір, -Я жанр музики,-Я людина, і т.д.

Домашнє завдання записати свій спів на телефон і проаналізувати дома.

1.Музично домислити поетичні рядки.

-Учням пропонується прочитати уривки з віршів і прослухати три музичні твори, що підходять по настрою. Діти вибирають.

- Учням показують картину і дають можливість додумати назву.

2. Кольорові асоціації.

-Діти висловлюють свої думки за допомогою кольорів під час слухання музики.

-Під час слухання музики вчитель пропонує їм уявити якби вони були скульпторами то створили б… і т.д.

-Як варіант домашнього завдання з художньої культури пропонується взяти інтерв’ю у Джоконди.

  1. Слово-слово-речення-запитання-відповідь.

    Учитель (або учень), звертаючись до одного з учнів, показує портрет композитора і каже: «Слово». Учень відповідає. Іншому учню пропонується продовжити гру, називаючи нове слово (це може бути час, коли жив композитор, країна, де він народився, або його музичний твір тощо). Третій учень, до якого звертаються з завданням – «Речення»,складає речення з названими словами. Четвертий – ставить запитання до цього речення. П’ятий – дає відповідь.

     Цю гру можна урізноманітнити, починаючи, наприклад, з уривка одного з музичних творів тощо.

      Приклад. «Портрет».

    а) Лисенко. –  Композитор. –  М.В.Лисенко - видатний український композитор ХІХ-ХХст. – Де народився Микола Лисенко? – Видатний український композитор М.В.Лисенко народився на Полтавщині.

     б) Лисенко. – Опера. – М.Лисенко написав оперу «Тарас Бульба» - Яку пісню М.Лисенко неодноразово використав в опері «Тарас Бульба»? – В інтродукції до опери М.Лисенка «Тарас Бульба» використана пісня «Засвистали козаченьки».

      в) Лисенко. – Кантата. – М.Лисенко створив кантату «Радуйся, ниво неполитая» - На чиї вірші написана кантата «Радуйся, ниво неполитая»? - Кантата М.Лисенка «Радуйся, ниво неполитая» написана на вірші Т.Шевченка.

     Варіантів цієї гри може бути дуже багато. Цю гру можна використати як підсумок уроку, як повторення перед уроком, на підсумковому уроці. Вона допомагає перевірити знання з попередніх тем, а також стимулює розвиток мови і мислення.  

2.    Вірю -  не вірю.

   Таку гру можна використати в будь-якій темі. Її можуть проводити як учитель, так і діти, об’єднанні в групи між собою.

    Складаються питання і зачитуються в класі. Кожне запитання починається словами: «Чи вірите ви, що…?». Учні погоджуються, або ні. Кожну відповідь треба обґрунтувати, або виправити помилку.

   Приклад.

-        Чи вірите ви, що у Бетховена є симфонія№2 «Богатирська»?

-        Чи вірите ви, що лібрето – це літературний текст опери?

3.    Митці та їх твори.

     Гру можна проводити ланцюжком по кожному з рядів. Кожний ряд є  командою.

        Один учень називає прізвище композитора,  художника, скульптора      тощо, інший має швидко назвати його твір. Якщо відповідь вірна, естафета гри передається наступному. Якщо учень відповідає невірно, або затримується з відповіддю, він вибуває з гри і його замінює інший. Перемагає той ряд (або команда, якщо діти об’єдналися у групи) де залишилося більше гравців. 

4.    Музичне доміно.

  Учні об’єднані в групи. Кожній з груп пропонують аркуші, на яких записано 12 фраз, які не мають закінчення. На інших аркушах –  їх закінчення. Необхідно підібрати правильні закінчення до цих фраз. 

 Приклад.

1.    Вокаліз – це музичний твір для виконання…(голосом без слів).

2.    Лібрето – літературний текст …(опери).

3.    Оркестровий вступ до опери, балету тощо називається…

(увертюрою).

4.    В фіналі Другої симфонії П.І.Чайковського використана українська народна пісня…(«Журавель»).

5.    Славетний український композитор С.С.Гулак-Артемовський був ще й чудовим… (актором, співаком).

6.    Квартет – це музичний твір для… (4-х виконавців).

7.    Йохим, один з героїв повісті «Сліпий музикант», співав пісню… («Ой, там на горі та й женці жнуть»).

8.          В оповіданні «Старий кухар» згадується музичний інструмент під назвою… (клавесин).

9.    Німа гра акторів в балеті, яка складається з виразних жестів і міміки називається…(пантомімою).

10.     В інтродукції до опери М.Лисенка «Тарас Бульба» використана пісня… ( «Засвистали козаченьки»).

11.   Пісню «Засвистали козаченьки» склала відома українська піснярка… (М.Чурай).

12.  Великий музичний твір, що складається з кількох частин і створений для виконання хором, солістами та симфонічним оркестром називається…(кантатою).

5.    Запитання – відповідь.

Цю гру застосовують під час опитування, повторення, підсумку уроку. До дошки виходять двоє учнів (або у грі приймають участь дві команди) і по черзі ставлять один одному запитання. Оцінка (перемога команди) залежить від кількості правильних відповідей.

6. М’яч із термінами.

      Гра дозволяє засвоїти, повторити музичні терміни. Її можна  

 використовувати, як повторення матеріалу, підсумок уроку, теми.

 Кидаючи м’яч, учень називає термін. Той, хто його спіймав, розкриває зміст терміна так, щоб утворилося речення. Кидає м’яч наступному, називаючи новий термін.

 Приклад.

  Варіації – музична форма, в якій музична тема повторюється з деякими змінами.

   Романс – одноголосий вокальний твір із інструментальним супроводом.

 7. Ланцюжок.

  Допомагає засвоїти нові терміни, прізвища, назви творів, а також пригадати терміни, вивчені на попередніх уроках. Можна використовувати, як один із багатьох варіантів підсумку уроку. Наприкінці уроку дітям дається завдання: згадати всі нові слова, терміни, прізвища, з якими вони ознайомились. Перший учень називає одне слово (термін, прізвище тощо), другий – попередній і свій, третій – обидва попередніх і свої тощо. Гра розвиває увагу і пам'ять учнів.

8. Змагання.

     На підсумковому уроці учням пропонують об’єднатися в групи і записати  на аркушах паперу терміни, прізвища композиторів, художників, скульпторів, назви творів , з якими ознайомились у даній навчальній темі. Коли завдання виконано,  учень однієї з груп зачитує записані слова. Інші групи викреслюють назви, що повторюються. Група, в якій залишилось найбільше не закреслених   термінів, перемагає.

9. Асоціації. 

   Після прослухування музичного твору, або після перегляду репродукцій картин тощо, учитель пропонує учням проасоціювати і змалювати ці твори з точки зору іншого виду мистецтва. Це буде підтвердженням того, що сприймати й зображати той чи інший твір мистецтва можна по різному.   

  Приклад.

-        Якого кольору «Зима» А. Вівальді?

-        А які краски можна використати, змальовуючи зиму в кантаті Г.Свиридова?

-        Який характер у картини Й. Бокшая «Зима»?

-        А про що співає «Лютнева блакить» І.Грабаря? 

10. Знайди пару.

За допомогою цієї гри можна закріплювати або перевіряти  знання учнів з вивченої теми.

   І варіант.

Клас поділено на 2-3 групи. Кожна група отримує однакові комплекти листівок. На них  прізвища композиторів (скульпторів, художників) і назви їх творів. Завдання: знайти листівку-пару.

ІІ варіант.

 Клас поділено на 2-3 групи. Кожна група отримує листівки із запитаннями і відповідями на них. Перемагає та група, яка швидше добере відповіді до запитань.

11. Знавці мистецтва.

Учням надається можливість знайти відповідності між музичними творами та відомими їм творами живопису або скульптури.

12. Текст з помилками.

       Учитель пропонує текст з вивченого матеріалу, в якому навмисно допущено помилки. Діти на слух повинні їх помітити і виправити, обґрунтовуючи свою думку.

   Приклад.

   «М.Лисенко – український композитор,  засновник української музичної класики, диригент, піаніст, живописець і музичний педагог ХІХ-ХХ ст.

   В своїх творах М.Лисенко з високою майстерністю відображав героїчну боротьбу українського народу проти поневолювачів. Так за оповіданням К.Паустовського він написав історичну оперу «Тарас Бульба», де використав багато українських народних пісень. В інтродукції до цієї опери ми чуємо українську народну пісню «Їхав козак за Дунай». Вона своїм героїчним, піднесеним характером готує нас до сприймання опери. В сцені «Запорізька Січ» теж звучить багато українських пісень,  серед них: «Засвистали козаченьки», «Ой на горі та й женці жнуть» та інші. Вони вдало завершують народну масову сцену на Запорізькій Січі».

   Таке завдання (скласти  музичну казку, невеличкий текст з помилками тощо) можна також запропонувати учням, об’єднавши їх в групи.

13 . Виправ помилку.

На дошці записується ритм вивченої пісні з пропущеними тривалостями  звуків або з помилками. Учні повинні виправити помилки і записати правильно.

14. Музичне змагання.

  Учитель визиває до дошки двох учнів. Дає завдання розставити визначення темпу (динаміки, регістру, тривалостей звуків) по порядку

  ( в сторону збільшення або зменшення). Виграє той учень, який першим впорається з завданням.

Приклад.

Динаміка: дуже тиха, помірно тиха, помірно голосна, голосна, дуже голосна.

15. Знайди зайвого.

 І варіант.

Учитель надає три-чотири  поняття ( терміни, назви творів, прізвища композиторів, художників тощо). Діти мають визначити, яке  з поданих понять зайве.

   Приклад.

   Пісня – мелодія – лібрето – вірш.

   Кантата – оповідання – хор.

   Лисенко – Ревуцький – Гоголь – Гулак-Артемовський.

Таку ж  роботу можна проводити,  використовуючи портрети композиторів, репродукції тощо.  

   ІІ варіант.

  Діти, об’єднані в групи, самі готують це завдання. І потім пропонують його по черзі. Перемагає та група, яка складе більше варіантів понять. 

• Інтелектуальна розминка

Учитель починає речення й кидає м’ячик учневі, який повинен його закінчити. Якщо той зволікає з відповіддю, то може передати м’ячик іншому учневі, який має продовжити речення.

• Музична квітка

Учні об’єднуються в команди. Учитель розташовує на дошці паперову квітку, на пелюстках якої містяться визначення понять і термінів без їх назв. 

Наприклад:

- колектив музикантів-інструменталістів, об’єднаних для спільного виконання різних за характером музичних творів,— це…

- оркестровий вступ до опери, балету, кінофільму — це…

- літературна основа опери, балету — це…

- найскладніший музичний жанр, у якому поєднано поряд із музикою та літературою елементи хореографії, театрального й образотворчого мистецтва,— це…

 Спікер кожної команди (ряду) обирає пелюстку, і всі члени команди під час обговорення доходять спільної думки щодо відповіді, яку висловлюють учителеві.

 -Подорож літаком

Учитель пропонує учням здійснити уявний політ, запрошуючи їх на облавок «літака». Перед «злетом» діти заповнюють «митні декларації» — кросворди, що є у кожного на парті (наприклад, кросворд «Засоби виразності»). Під час цієї роботи звучить фрагмент музики, пов’язаний з темою уроку.

 Помічники вчителя — «стюардеси» — допоможуть перевірити правильність заповнення «митних декларацій».

-Розрізане доміно

• Учням роздають картки, на половині яких записано початок пісні, а на решті — закінчення. Учень, який отримав картку з початком пісні, починає співати, а той, у кого картка з продовженням,— завершує фразу.
•  

 Сприйняття та первинне усвідомлення учнями нового матеріалу

• Афіша

           Учитель запрошує учнів на прем’єру балету П. Чайковського. Пропонує прочитати афішу, у якій зашифровано назву балету (наприклад: «Ерпоукпенглюшлдкажт»; відповідь: «Попелюшка»).

         Учні завдяки вчителеві подумки відвідують філармонію (Київську національну оперу, Театр опери й балету у Львові та ін.). Він розповідає про історію створення установи, репертуар (що слухатимемо, переглядатимемо), супроводжуючи розповідь слайд-презентацією.

          В арсеналі методичних прийомів кожного учителя  є багато цікавих форм роботи на уроці. Надані методи інтерактивного навчання  на уроках музики, дозволяють учням не тільки глибше проникнути в світ музики і образотворчого мистецтва, а й творчо розкрити свій внутрішній світ, виявити все краще, що в них є. Діти починають розуміти, що духовна культура пробуджує в людині особистість, підносить саму людину  та її роль у світі до найвищих цілей і завдань.                                     

Застосування учнями знань у нових умовах із метою формування вмінь

            Учні утворюють дві команди. Після прослуховування музичного твору учасники команди повинні схарактеризувати його якомога докладніше: лад, характер, мелодія, темп, тембр, динаміка, форма твору, виконавці, лад, жанр музики, настрій...

Перевірка розуміння та корекція засвоєння учнями нового матеріалу

• Продовж речення

Учитель починає, учні продовжують його думку.

• Музичний магазин

Учитель пропонує учням уявити, що вони в музичному магазині, де їхні знання — це «товар», а вчитель — «покупець». За кожну правильну відповідь діти отримують фішку («гроші»). Чим більше їх зберуть, тим вищою є оцінка.

• Випереджальне завдання

Учні утворюють чотири групи: «Театрознавці», «Музикознавці», «Біографи», «Журналісти». Кожна група отримує інформацію для опрацювання та опанування на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Аналіз прослуханого музичного твору

• Ланцюжок

Учні відповідають по черзі одне за одним, використовуючи орієнтовні таблиці емоційно-естетичних визначень музики.

Наприклад:

- Поміркуйте, якою є емоційна характеристика музики.

- У якому темпі звучить музика?

- Якою є емоційна характеристика динаміки?

• Навчаючи — учуся

Учні класу утворюють кілька команд, які обирають:

- спікера (головуючий, який зачитує завдання групи; пропонує учасникам групи висловитися по черзі; за згодою групи визначає доповідача; підбиває підсумки робити групи);

- секретаря (робить стислі розбірливі записи результатів своєї групи; як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві);

- посередника (стежить за часом і бере активну участь у роботі);

- доповідача (чітко висловлює думку, якої дійшла група; доповідає про результати роботи групи).

• Піймай помилку

Необхідно дати правильну відповідь на запитання: один учень відповідає, а решта уважно слухають і виправляють, отримуючи за це додатковий бал.

Орієнтовні запитання

- Як виникла опера?

- Чи може бути опера без лібрето?

- Які музично-театральні жанри тобі відомі?

- Які види мистецтва вони поєднують?

- Яку роль у виставі відіграють музичне, літературне, театральне, хореографічне, образотворче мистецтво?

Приклади домашніх завдань

• Намалюй ілюстрацію до музичного твору
• Мої музичні враження

Учні під час канікул створюють колекцію улюблених творів, записавши до зошита назви творів, що сподобалися (запам’яталися).

Мистецтво в стандарті сучасної освіти

Інтеграція України в європейське і світове співтовариство передбачає розвиток особистості, її духовної, мистецької та естетичної культури. Цим і визначаються основні напрями модернізації сучасного навчально-виховного процесу. Формування нової ідеї національної освіти можливе лише за умов істотних змін у духовному просторі суспільства. Кінцевим результатом мистецької освіти має стати сформована система особистісних художньо- естетичних цінностей та компетенцій як важливого компоненту загальнокультурної компетентності.

Науковці європейських країн вважають, що набуття молоддю знань, умінь і навичок, спрямоване на вдосконалення їхньої компетентності, сприяє інтелектуальному й культурному розвитку особистості, формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу. Саме тому важливе усвідомлення самого поняття компетентності, розуміння, які саме компетентності і як їх треба формувати та що має бути результатом навчання.

Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття «компетентність» як «здатність застосовувати знання й уміння», що забезпечує активне застосування навчальних досягнень у нових ситуаціях

В останніх публікаціях ЮНЕСКО поняття компетентності трактовано як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, застосовуваних у повсякденні.

Компетентність як прагнення і здатність до постійного зростання — це саме той аспект новизни, який сьогодні осмислюється на рівні теорії особистісно зорієнтованого виховання. Іноді поняття «компетентність» розуміють дещо спрощено, як певну сукупність знань і вмінь, що забезпечують готовність до відповідної діяльності. Проте, як відомо, «можу» щось здійснювати не завжди узгоджується з «хочу» і не гарантує, що «буду» це здійснювати.

Останнім часом в освіті, педагогіці все більшого поширення і застосування набуває так званий компетентнісний підхід.

Компетентнісний підхід певним чином змінює (проте не зменшує) роль викладача. Ця роль стає більш спрямовуючою, супроводжуючою та відповідальною щодо досягнення учнем певних результатів. Різницю в ролі вчителя і учня краще видно у зіставленні навчальних результатів та набутих компетентностей: якщо навчальні результати формулюються вчителями, то компетентності опановуються учнями.

Компетентності розподіляються на базові (провідні, ключові, універсальні) і спеціальні (специфічні, предметно-професійні), хоча межі між
ними досить умовні.

Компетентнісний підхід у сфері мистецтва

Навчальні завдання компетентнісного підходу

 1. Формування уявлень про сутність мистецтва.

2. Формування уявлень про особливості художньо-образної мови мистецтв.

 3. Засвоєння системи «мистецьких знань», артефактів культури, художньо-естетичних понять і категорій.

4. Розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду.

5. Формування художньої компетентності як здатності керування набутими художніми знаннями та вміннями; готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-споглядальними позиціями; володіння навичками самоосвіти.

Розвивальні завдання компетентнісного підходу

1. Збагачення емоційно-естетичного досвіду (формування культури почуттів).

2. Стимулювання художньо-образного мислення.

 Виховні завдання компетентнісного підходу

1.     Виховання в учнів естетичного сприйняття дійсності та особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва.

 2. Виховання світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння зв’язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації.

3. Виховання здатності сприймати, інтерпретувати та оцінювати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них і аргументувати свої думки і оцінки.

Перехід від авторитарної освіти до гуманістичної педагогіки співробітництва висуває нові вимоги до підготовки випускників середньої за- гальноосвітньої школи, серед яких — необхідність формувати людину компетентну, тобто здатну до активної участі в суспільному житті, до самореалізації та постійного самовдосконалення.

Узагальнення  науково-педагогічних поглядів дає змогу визначити специфіку компетентностей, що формують у школярів засобами мистецтва.

 По-перше, під час спілкування особистості з художніми цінностями їх мистецькі знання, практичний досвід, ціннісні художні орієнтації мають за певних умов трансформуватися в художньо-естетичні компетентності — органічні складові життєвих компетентностей.

По-друге, художньо-естетичні компетентності, які формуються у процесі мистецької освіти, мають особистісно-діяльнісний та інтегративний характер.

М. Леонтович — митець витонченого музичного мислення, оригінального композиторського стилю; його хорові обробки українських -
народних пісень — це зразки мініатюр, фактура яких мовби «малюється»
різнобарвною колористичною палітрою звукових нюансів. Тому не дивно,
що саме в цього митця виникло переконання: вплив кольору разом із
звучанням музики викликає яскраві емоційні стани в слухачів-глядачів. Він
був упевнений, що дітям подібні співставлення цілком зрозумілі, тому
взаємодію музики й живопису необхідно використовувати в естетичному
вихованні. Педагог уважав за доцільне ознайомлювати учнів з аналогією
«сім кольорів спектра — сім тонів музичної гами».

Як відомо, людина по-різному сприймає мистецтво: графіку, живопис,
скульптуру та інші візуальні мистецтва — зором, а музику — зрозуміло,
через слух. Проте здавна помічено, що інколи вплив музики може
викликати певні зорові відчуття, які збагачують слухове сприйняття, і
навпаки — картина інколи «звучить», як музика, а архітектуру взагалі
називають «музикою, застиглою у камені».

Отже, ключовим моментом дидактичних передумов інтеграції, що
стосуються всієї системи навчання і виховання учнів є єдина мета освіти — формування в учнів цілісної картини світу.

Сучасний світ — це світ творчих, креативних особистостей, і вершин у ньому досягають лише ті, хто мислить неординарно, творчо, хто намагається нестандартно розв’язувати будь-які проблеми.

З упровадженням компетентнісного підходу до змісту та організації художньо-естетичного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах підвищується увага до питань творчого розвитку дітей, де головним завданням є розвиток їхніх творчих здібностей засобами мистецтва, зокрема музичного.

Урок музичного мистецтва має необмежені можливості для розвитку творчих здібностей учнів, адже музика спонукає до творчої діяльності, що потребує, у свою чергу, засвоєння певної сукупності спеціальних знань, умінь, компетентностей. Творча компетентність є тим засобом, що допомагає дитині відтворювати свої почуття, думки, фантазії у самостійній творчій діяльності, що приводить до вищого прояву творчої самореалізації дитини — креативу. Дитина повинна не просто прослухати музику, але почути її, внутрішньо збагатитися, навчитися використовувати свої знання у подальшому житті.

Тому варто перенести акцент із вивчення власне предмета на його застосування як засобу формування особистості учнів, активізацію творчої діяльності та залучення учнів до активної самостійної діяльності. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, що дають їм матеріал до роздумів, можливість виявити ініціативу й самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчого підходу.

 Діяльність на уроці музичного мистецтва повинна виражатися впровадженні творчих завдань: 

·         переведення образу з одного художнього ряду в інший;

·         вироблення вмінь дивитися й бачити, слухати й чути;

·         побудова завдань від конкретного до загального.

Мета  завдань на сучасному уроці музичного мистецтва:

звернути увагу дітей на зв’язок музичної виразності, художнього рішення з характером музичного образу;

сприяти якісному засвоєнню навчального матеріалу й розвитку особистих творчих компетентностей учнів.

Орієнтовні  завдання на сприйняття музичного образу: 

·         складання рецензії на сприйняту музику;

·         визначення того, що хотів передати композитор

·         добирання відповідних літературних і репродукцій живописних творів до сприйнятої музики;

·         музичне малювання, суть якого полягає у формуванні вміння характеризувати за допомогою музичної інтонації вигляд персонажа, його емоційний стан.

Образотворчі завдання для розвитку творчості: 

·         намалювати своє враження від почутої музики;

·         зобразити кольором і лініями прослуханий твір;

·         створити рекламу музичного твору;

·         намалювати будь-яку картину, самостійно дібрати до неї музику;

·         передати музичні враження за допомогою малюнка;

·         створити афішу концерту за темою;

·         дібрати кольори й відтінки для зображення настрою, викликаного певним твором;

·         створити ескізи костюмів для дійових осіб опери, балету, мюзиклу;

·         графічно зобразити мелодійну лінію.

Музично-літературні творчі завдання: 

·         дібрати або скласти вірш до музики;

·         написати твір (роздуми на музично-естетичні теми, казки, оповідання);

·         скласти літературний твір, близький за характером до музики;

·         скласти літературний портрет до музичного твору.

Музично-творчі завдання

·         Якби ти був композитором, якою була б твоя музика? Які почуття ти передав би в ній?

·         Добери музику, що відповідала б характеру мами, тата, доброї та злої людини і т. ін.

·         Добери музику, що має звучати у найщасливіший день.

·         Склади мелодію до улюбленого вірша або тексту.

Творчі завдання на основі імпровізації: 

·         імпровізація на задані звуки, заданий ритм;

·         імпровізація знайомої пісні;

·         «співацькі діалоги»: один учень загадує мелодію (фразу, інтонацію), а інший повторює, змінивши темп, ритм, тембр, динаміку;

·         «запитання-відповідь» (наприклад, відповідь на одному звуці, або на стійких догори, униз, зі збереженням ритмічного малюнка, або з новим ритмом і т. ін.);

·         до вступу придумати закінчення;

·         ритмічно-мелодичні імпровізації (наприклад, у народному стилі).

Творчі завдання на основі ритмічної імпровізації:

·         ритмізація слів, словосполучень, віршиків, загадок, лічилок, примовок, приказок;

·         «луна»: один учень відтворює ритмічний супровід, а інший повторює ритм і додає новий;

·         добирання словесного супроводу до заданого ритмічного малюнка;

·         «ритмічні загадки»

Варто зазначити, що учні охоче виконують такі завдання, із задоволенням фантазуючи й демонструючи особистісне сприйняття музичних творів. Діти продовжують осмислювати прослуханий твір, відтворюючи образи та  асоціації, що постали під час сприйняття музики.

«І хто знає, можливо, колись на життєвому шляху теперішньої дитини саме одна з митей, пережитих на уроці, додасть упевненості, рішучості, сміливості, цілеспрямованості − і подарує успіх!» О. Калашнікова

Цікавою формою вільного творчого прояву особистості дитини, її інтересів і схильностей є ведення «Щоденника музичних вражень» (за бажанням учнів), де діти відображають роздуми, виконують творчі завдання, малюють, фіксують те, що вони слухали, якою музикою цікавляться, обґрунтовуючи свій вибір, свої роздуми.

Творчі завдання сприяють формуванню стійкого інтересу до музики. Дітям зазвичай дуже подобається висловлювати свої враження від музики в малюнках, віршах, оповіданнях. Це допомагає вчителеві відстежувати розвиток кожної дитини, а дитині — проявити свою творчість.

         Вчитель музичного мистецтва повинен бути наставником у духовному й творчому спілкуванні дітей з музикою, пам’ятати, що основними показниками розвитку творчих компентностей є збагачення уяви, фантазії, оригінальність, уміння бачити проблему та бажання нестандартно розв’язувати її, новизна реагування на певну ситуацію, де творчість характеризується через її кінцевий результат.

         Важливе значення для формування мистецьких компетентностей мають системність і послідовність роботи. Учень добре вчиться лише тоді, коли переживає успіх, хоча б невеликий. Тому головне у практиці мудрого вчителя — підтримувати навіть найменші прояви дитячої творчості, відзначати знахідки — нехай і незначні, цінувати думку дитини.

При перевірці та оцінюванні результатів навчання  головне - здатність учнів сприймати, розуміти та аналізувати музичні твори, вміння й навички практичної художньої діяльності, обізнаність у мистецькій сфері та загальна естетична компетентність. Для перевірки засвоєних знань на уроці використовуються різноманітні ігрові моменти. Прикладом такої гри є «Шапка Бонуа». В кінці уроку учні отримують різнокольорові «головні убори» і відповідають на поставлені учителем питання:

Зелений  колір – колір нового. Що ви сьогодні дізналися нового на уроці?

Синій колір – колір знання. Які знання ви сьогодні отримали?

Фіолетовий колір – колір творчості. Які творчі завдання виконували?

Червоний колір – колір настрою. Який настрій у вас після цього уроку?

Жовтий колір – колір дружби. Оцініть роботу свого товариша на уроці.

Оранжевий колір – колір правдивості. Як ти сам сьогодні працював на уроці?

Голубий колір – колір сподівань. Про що ти хотів би дізнатися більше?

Художньо-естетична освіта, завдяки розмаїттю засобів впливу на особистість і потенційним можливостям, посідає особливе місце в системі загальної середньої освіти, впливаючи на процес саморозвитку людської духовності, залучає людину до світових художніх надбань, що позитивно позначається на творчих та інтелектуальних здібностях.

Роль мистецтва полягає в тому, що воно пробуджує почуття, вчить мислити образами, ставити себе на місце іншої людини. Воно вчить переживати, співчувати, прощати, вчить розумінню і любові, схиляння перед святинею, тобто всьому тому, без чого неможливо саме поняття «духовно-моральне виховання». З допомогою найкращих зразків культури і мистецтва знання, втілене в образі, набуває рис завершеності, переживається дитиною і входить в його свідомість, стає невід’ємною частиною його особистості.  Мистецтво допомагає відчути щирість почуттів і правдивість думки, без чого неможливий розвиток самосвідомості дитини.

Вчитель музичного мистецтва, мистецтва та художньої культури

НВК «ЗНЗ I-III ст. №19 – ДНЗ « Лісова казка»

      Дробот С.С.

«Мистецтво» 

як один із головних предметів у школі

Українське суспільство активно долучається до обговорення проблем освіти та її реформування. Як для освітян, так і для батьків є зрозумілим, що сучасна шкільна освіта не відповідає вимогам світу. Своїми думками з приводу значення предметів мистецького циклу ділиться заступник головного редактора журналу «Мистецтво та освіта» Ольга Просіна.

Наразі з’явилась велика кількість людей, яка вважає себе експертами й намагається долучитися до руху за реформування сучасної загальноосвітньої школи. З одного боку, активність і небайдужість суспільства є позитивною ознакою, з іншого, – є небезпека, що на реформи можуть впливати представники громадськості, які не є професіоналами в питаннях освіти.

Так, наприклад, у бажанні розвантажити своїх дітей, батьки можуть мати хибну оцінку того, які предмети є важливішими для дитини та її розвитку, а які мають бути вилученими з навчального процесу, або на них має бути відведена менша кількість годин.

Зокрема це стосується мистецьких дисциплін. Досить суттєва частина батьків вважає предмети «Музичне мистецтво» та «Образотворче мистецтво» тими, що є необов’язковими для вивчення в загальноосвітній школі.

Чому це питання постає у батьків?

Одна з причин - низький рівень викладання мистецьких предметів у загальноосвітній школі.

Ще з радянських часів рівень викладання цих предметів був занизький. По-справжньому талановиті вчителі музики та образотворчого мистецтва оминали загальноосвітні школи (через невелику кількість годин, відведених на предмети) та йшли працювати в спеціалізовані мистецькі заклади (звісно, є школи, яким пощастило, і вони мають справжніх фахівців з мистецьких дисциплін). Бути вчителем мистецьких дисциплін у школі є набагато менш престижним, ніж бути вчителем інших предметів. Так, мистецька освіта в загальноосвітній школі з кожним роком стикається все з більшими й більшими проблемами: недостатня кількість висококваліфікованих кадрів та низький рівень викладання мистецьких дисциплін.

Через те, що форми, методи, підходи, які використовує вчитель, є не завжди сучасними та достатньо ефективними, діти перестають любити мистецькі предмети, і, таким чином, і батьки, і діти сприймають ці предмети як зайве навантаження.

Друга причина – у суспільстві немає розуміння значення мистецьких дисциплін для формування особистості учнів.

Батьки досить часто не усвідомлюють, що саме предмети музичного та образотворчого мистецтва мають надзвичайний потенціал для розвитку творчої особистості, формування креативного мислення, розвитку почуттєвої сфери, здійснення самокорекції психоемоційного стану.

У багатьох країнах світу вже зрозуміли, що розвинути у дітей вищезгадані якості, які вкрай необхідні в сучасному світі, найліпше можна саме за допомогою мистецьких дисциплін.

Тому, наприклад, у Японії, Фінляндії, Англії всіх дітей, не залежно від їх музичних здібностей, вчать грати на музичних інструментах.

На підтвердження цих слів можна рекомендувати переглянути, зокрема, відеорепортаж, який був представлений на каналі 1+1 у випуску ТСН від 23 жовтня 2016 року.

Після перегляду репортажу розуміємо, що мистецтво, музика та драма – одні з основних!!! предметів в англійських школах, їх вивчають упродовж усіх років навчання в школі.

Це підтверджує і вчитель історії Грем Макквін із Великої Британії, який провів інспектування звичайної київської школи № 316. (репортаж від 6.11.2016).

Серед несподіванок та здивувань, які отримав британський учитель під час відвідувань школи, було зокрема, те, що учням старшої школі не викладається предмет «Образотворче мистецтво».

Чому музичне та образотворче мистецтво є серед головних предметів в англійській школі?

Мабуть, насамперед тому, що в школі на всіх предметах розвивають мислення раціональне (зокрема і на мистецьких предметах користуються цим видом мисленням). Про раціональне мислення можна сказати, що це тип мислення, під час якого оптимальні рішення знаходяться, виходячи з порівняння набору фактів, а не на основі відчуттів або з емоційних поштовхів.

Але є ще ірраціональне мислення, яке розвивається в школі виключно завдяки мистецьким дисциплінам.

Ірраціональне (з латинської irrationalis – несвідомий), протилежне поняттю раціонального. До ірраціональних форм пізнання відносять інтуїцію, уяву, фантазію, емоції, почуття.

Коли ми говоримо про сучасну людину, яка має бути креативною, гнучкою, уміти нестандартно вирішувати поставлені завдання, то ми розуміємо, що для розвитку цих умінь необхідно застосовувати ірраціональне мислення. Тому в сучасній школі в учнів маємо формувати не лише раціональне мислення, але й ірраціональне. Учень повинен навчитися мислити художніми образами, розвивати фантазію, почуттєву сферу тощо, для того, щоб у будь-якій сфері діяльності проявити свою творчість, гнучкість мислення.

Для формування цих якостей необхідні саме предмети художньо-естетичного циклу. Унікальність впливу мистецьких предметів на особистість дитини закладена в самій природі мистецтва.

Так, коли ми кидаємо свій погляд на картину, то в одну мить можемо охопити й зміст картини, і почуття героїв та відчути своє ставлення до цього сюжету. Саме можливість сприймати одночасно різні процеси є унікальним явищем, яке закладено в природі мистецтва.

Якби художній образ, який передав художник на своєму полотні, передавав письменник, то для передачі цієї інформації необхідно було написати чимало тексту, а значить читач має витрачати час на інтерпретацію цього образу. І головне – усвідомлення тексту відбувається через шлях раціонально-образного сприйняття. Слово прокладає шлях до почуттів через раціональне усвідомлення. Музика, образотворче мистецтво мають унікальну властивість оминати раціональне сприйняття та впливати на емоції та почуття людини за дуже короткий час через ірраціональний вплив (долучено емоційне, чуттєве сприйняття).

Високий рівень викладання музичного та образотворчого мистецтва чуттєво відіб’ється і на рівень сприйняття та усвідомлення інших предметів. Так, чим краще буде розвинута емоційна, почуттєва сфера особистості, тим краще буде вплив і літературного твору на особистості учнів.

Наприкінці ХХ ст. у науковому обігу з’явився новий термін – емоційний інтелект(цей термін було вжито вперше в 1990 році Дж. Мейером та П. Саловєєм). Учені під цим терміном розуміють «здатність ретельно осягнути, оцінити та виразити емоції; здатність розуміння емоцій та емоційних знань; а також здатність керування емоціями, що сприяє емоційному й інтелектуальному зростанню» особистості.

Набуття учнями предметних компетентностей з мистецтва сприятиме розвитку емоційного інтелекту – дасть можливість учням розуміти свої та чужі емоції, сформує вміння знаходити засоби для управління емоціями.

Розвиток емоційного інтелекту можна мати лише через системне навчання мистецтву, через поетапне опанування мовою мистецтва, оволодіння засобами творчого самовираження через художньо-творчу діяльність (малювання, ліплення, спів, музичні імпровізації тощо), набуття вмінь інтерпретувати твори мистецтва і таке інше.

Чому ми маємо навчати на мистецьких уроках?

Передусім, відчувати мистецтво на чуттєвому рівні, а не на когнітивному. Навчитися використовувати потенціал мистецтва для розвитку особистості.

Школярам необхідно оволодіти різними засобами художньої творчості, вони мають навчитися відчувати мову мистецтва для інтерпретації мистецьких творів.

Наприклад, доречно було б долучити до змісту програми музичного мистецтва вивчення нотної грамоти, щоб учень усвідомив специфіку музичного мовлення. Сучасні технології дають учителеві величезну палітру засобів для пояснення нот, нотного запису. Так, можна завантажити учням на планшети, смартфони, комп’ютери програми, які допомагають швидко і цікаво вивчити нотну грамоту. Через розуміння елементарних теоретичних основ музики прийде більш емоційне переживання музичних творів.

Практична замальовка

Для прикладу пропоную всім, хто ніколи не грав на фортепіано (і навіть, якщо грали, спробуйте також) завантажити на свій планшет (смартфон, комп’ютер) програму «My piano».

А тепер відкрийте програму – і Ви побачите перед собою клавіатуру. Там є чорні та білі клавіші. На білих клавішах написані букви (так звана буквена система запису нот). Візьміть та натисніть пальчиком клавіші з буквеними позначками СDE.

А тепер зіграйте таку поспівку: «Який світлий день!». Для цього натисніть клавіші з буквеними позначками CDEDC. Краще надягніть навушники і вслухайтеся в настрій цієї поспівки. Повторіть її ще раз. Які у вас відчуття?

Далі зіграйте другу поспівку: «Яка темна ніч!»

Щоб зіграти цю по співку, треба крім білих клавіш, натиснути ще й на чорну.

Граємо CD й натискуємо чорну клавішу (та, що з червоною позначкою на малюнку, назвемо її Es).

Тож граємо CDEsDC – «Яка темна ніч!»

Вслухаємося в настрій цієї поспівки. Що змінилося?

Діти зазвичай говорять, що стало сумно, темно.

Ось так, через власні відчуття під час програвання цих поспівок можна легко відчути (не зрозуміти, а ВІДЧУТИ!!!!, що таке мажорний лад (веселий, світлий настрій поспівки) та що таке мінорний лад (сумний, темний настрій поспівки).

Після того, як відчуєте різницю музичного настрою через власне програвання поспівок, можна перейти до слухання музики та зануритися в образну сферу твору, визначитися з настроями, які панують в творах.

Арт-терапевтична властивість мистецтва

Чи розуміє сьогоднішній випускник школи увесь потенціал мистецтва для корекції власного емоційного стану? На жаль, ні. Чи є ця проблема актуальною, живучи в сучасному світі? Звісно, надзвичайно актуальна, бо негативною ознакою сучасного світу є депресії, нервові розлади, суїциди тощо.

В Україні, крім загальносвітових проблем, накладаються ще проблеми, які виникли під час військових конфліктів. Трагедія, яка сталася на Сході країни, дуже позначилася на емоційно-психологічному стані переселенців та воїнів, які беруть участь в АТО. Родини, які постраждали (і досі їх стає все більше), потребують допомоги, ще й через це загострюється необхідність надання досвіду самокорекції емоційного стану засобами мистецтва.

З давніх часів відомо про цілющі властивості мистецтва. Найдавніша притча, пов’язана з використанням музики як лікувального засобу, представлена в Старому Завіті, де говориться, що Давид, граючи на арфі, вилікував Саула від нервової депресії.

На сьогодні є багато досліджень, які доводять арт-терапевтичні функції мистецтва.

У 1913 році В.М. Бєхтєрєв зініціював заснування комітету з дослідження музично-терапевтичних ефектів, до якого увійшли ряд видатних лікарів і представників музичного світу. Вони визначили, що  музика має позитивний вплив на різні системи організму людини: серцево-судинну, рухову, дихальну, центральну нервову[1].

Наведемо приклад із досліджень В. Петрушина щодо можливості моделювати емоції засобами музичного мистецтва.

·         Повільний темп + мінорне забарвлення звучання в узагальненому вигляді моделюють емоцію смутку і передають настрої смутку, зневіри, скорботи, жалю про померлого, прекрасне минуле;

·         Повільний темп + мажорне забарвлення моделюють емоційний стан спокою, розслабленості, задоволеності. Характер музичного твору в цьому випадку буде споглядальним, врівноваженим, умиротвореним;

·         Швидкий темп + мінорне забарвлення в узагальненому вигляді моделюють емоцію гніву. Характер музики в цьому випадку буде напружено-драматичним, схвильованим, пристрасним, героїчним;

·         Швидкий темп + мажорне забарвлення моделюють емоцію радості. Характер музики життєствердний, оптимістичний, веселий, радісний.

Таким чином, учнів доцільно навчити, що коли вони відчувають, наприклад, смуток, їм потрібно послухати повільну музику в мінорному забарвленні. Головна специфіка впливу під час слухання музики – відповідність настрою, який поступово починається змінюватися під час занурення в музику, настрій твору повинен бути тотожний із власним настроєм. А наступний твір, який виникає бажання послухати, може бути вже іншого настрою, бо відбулося моделювання емоцій під час занурення у твір відповідного настрою.

Наприклад, людина сумує за минулим і звертається до музики Ф. Шопена Прелюдію № 4(можливо, декілька разів слухає твір), щоб прожити, відчути всю палітру суму, жалю, може, навіть, заплакати, але поступово людина починає бачити світло та переходить в інший емоційний стан і вже слухає Ф. Шопена Ноктюрн №2, де музика охоплює ніжністю, теплом, надією.

Потенціал мистецтва для формування патріотичних почуттів

Сьогодні особливо актуальною є проблема виховання патріотичних почуттів. Під патріотизмом ми розуміємо особливе, тобто безумовне і високосмислове почуття-цінність, яке характеризує позитивне ставлення особистості до народу, батьківщини, держави та до самої себе (за І.Д. Бехом).

Виходячи з даного визначення, ми хотіли б підкреслити, що патріотизм – це почуття-цінність. Оскільки саме мистецтво допомагає розвивати почуття, впливаючи на емоційну сферу учнів, ми можемо наголосити на одній із провідних ролей мистецтва в процесі національно-патріотичного виховання.

Треба зазначити, що в українських виховних традиціях завжди використовувався впливовий засіб – естетичне виховання (хоровий спів, особливо в церквах та читальнях, драматичні аматорські гуртки, уроки малювання і співів у школі, писанкарство. Піснею супроводжувалися польові роботи, толоки, вечорниці тощо. Усе це передбачало активну участь людини у творчості).

Так, можна навести приклад культурної промоції, яку запропонував на початку ХХ ст. Симон Петлюра. 1 січня 1919 року Симон Петлюра запросив до себе Олександра Кошицю і Кирила Стеценка і запропонував створити «Українську Республіканську Капелу». Українська капела об’їхала з українською піснею ключові країни Західної Європи й продемонструвала світові самодостатню силу української культури – а відтак політичну зрілість українського народу, аби мати власну державу, незалежну від Росії. Результат був дивовижний, на шпальтах європейської преси лунали схвальні відгуки, Європа була в захваті від української пісні.

Користуючись цим прикладом, можна зазначити нагальну необхідність засобами мистецтва долати антидержавні погляди, які існують усередині країни на сучасному етапі розвитку нашої держави.

Дуже важливо, щоб зміст мистецьких дисциплін був пронизаний матеріалом, який сприяє вихованню в учнів патріотизму.

Тож, розуміючи всю важливість мистецьких дисциплін, постає питання: чи були спроби у вітчизняних професіоналів (педагогів, науковців) за 25 років незалежності України спробувати модернізувати мистецьку освіту в школі?

Звісно, були спроби, на різних рівнях, упроваджувати сучасні підходи до викладання мистецьких дисциплін. Так, доцільно пригадати масштабний Всеукраїнський експеримент щодо впровадження інтегрованого курсу «Мистецтво», до якого було долучено школи з усіх областей України.

Понад 10 років учителями України успішно впроваджується курс «Мистецтво», який є інноваційним, ураховує сучасне мислення й потреби учнів; цей курс має компетентнісну спрямованість, направлений на розвиток креативного мислення учнів.

Ідея інтеграції мала розвиток у Росії, Польщі та інших країнах, але до жодного інтегрованого мистецького курсу не було розроблено повне навчальне і методичне забезпечення так, як в Україні, у вигляді підручників, робочих зошитів і, навіть, методичних комплексів з комп’ютерним забезпеченням (для початкової школи).

Інтегрований курс «Мистецтво» побудований на ідеї поліцентричної інтеграції, де є домінантні змістові лінії: музичне мистецтво та образотворче мистецтво, а також є додаткові змістові лінії – синтетичні мистецтва

Головні острахи в педагогів мистецьких дисциплін до впровадження нового інтегрованого курсу – це переконання, що відбувається знищення предметів та замість практичної роботи необхідно займатися лише розмовами про мистецтво.

Звісно, це хибна думка, бо, відповідно принципу поліцентричної інтеграції (за яким побудована концепція загальної мистецької освіти Людмили Масол), зберігаються дві домінантні змістові лінії – музичне й образотворче мистецтво, де змістом визначено два основні види діяльності учнів на уроках: сприймання й творення (художньо-творча діяльність) мистецтва. Запропонований у програмі інтегрований підхід дає можливість розвинути більш ефективно художньо-образне, асоціативне мислення, сприяє розвитку креативності, дає можливість розвинути інтуїцію тощо, і щонайперше, сформувати в процесі практичної діяльності предметні мистецькі компетентності.

Треба зазначити, що для інтеграції предметів мистецтва існують загальні для природи мистецтва закономірності: ритм, гармонійність, пропорційність, рівновага, симетрія та асиметрія, динаміка та статика, контраст і нюанс. Для безпосереднього сприйняття будь-якого виду мистецтва інтегрувальними категоріями є: емоції, почуття, пафос, афекти, образ. Для інтелектуального усвідомлення мистецьких творів інтегрувальними категоріями є: форма, композиція, жанр, стиль, напрям.

Однією з маніпуляцій, яка заважає позитивному сприйманню інтегрованого курсу «Мистецтво», є скорочення годин на мистецькі дисципліни на 50% у Типових навчальних планах[2] (і це відбулося всупереч тому, що в Державному стандарті зазначено предметне навантаження дві години на тиждень: музичне мистецтво – 1 година та образотворче мистецтво – 1 година або інтегрований курс «Мистецтво» – 2 години). Таким чином, учителям було запропоновано викладати інтегрований курс «Мистецтво» протягом однієї години на тиждень. Такі «інновації», звісно, негативно позначилися на сприйнятті вчительством ідеї інтегрованого викладання мистецьких дисциплін. Усі, хто виступав проти інтегрованого підходу, ствердилися у своїй антиінтеграційній позиції, тож все сталося, як гадалося. За їхньою думкою, ідея інтеграції, таки зашкодила мистецькій шкільній освіті.

Майбутнє розвитку мистецької освіти в загальноосвітній школі – за мотивованими, компетентними вчителями.

Можна підготувати нові стандарти, скласти нові програми та написати нові сучасні підручники, але без докорінної зміни підготовки вчителя не можна оновити процес викладання мистецьких дисциплін.

На сьогодні назріла ситуація, коли необхідні докорінні зміни підходів до викладання мистецьких дисциплін в загальноосвітніх школах. Застаріли методи та підходи знищують мистецьку освіту в школі.

Мотивація вчителя до інновацій – це комплексна проблема, яка в окремих аспектах не може вирішуватися без державної підтримки вчителя. Але є ще проблема підготовки компетентного фахівця – це проблема, яка має вирішуватися на рівні підвищення кваліфікації та під час підготовки майбутніх педагогів у ВНЗ.

Для ефективного впровадження художньо-естетичного циклу необхідно мотивувати вчителів до вдосконалення педагогічних методів та технік.

У закладах ППО мають бути підготовлені нові курси із сучасним змістом для вчителів мистецького циклу. Для того, щоб змінити підходи від суб'єктно-об'єктних до суб’єктно-суб’єктних, необхідно вчителю в тренінговій формі навчання набути таких якостей, як ассертивність (комплексне почуття впевненості у собі, у власних силах; позитивне ставлення до власних навичок і здібностей; атрактивність (власне позитивне ставлення до себе та інших, яке розкривається в щирості, відкритості, конгруентності, робить поведінку людини соціально адаптованою); толерантність (уміння без роздратування і вираженої ворожості ставитися до думок, поглядів, звичок інших людей, бути великодушним і терпимим).

Учитель має підвищити рівень комунікативних вмінь та оволодіти фасилітованими технологіями. Треба замінити монологічні методи на діалогічні методи навчання. Від розповідей про мистецтво, має вчитель знаходити методи занурення учнів в мистецтво, емоційного переживання мистецьких творів.

Загальна проблема оцінювання, концентрація вчителів на помилках учнів, а не на їх досягненнях особливо гостро стоїть для предметів мистецького циклу. Учителі, критично оцінюючи творчі роботи учнів, тим самим заперечують можливість мати творче, індивідуальне бачення. Унікальність наших предметів саме в тому, що вони не потребують оцінювання, створення безоцінного середовища – це запорука успіху учнів та мотивація до подальших творчих пошуків.

Чим гостріше проблема оцінювання стоїть перед учителем (коли вчитель говорить, що не може викладати свій предмет без того, щоб виставити оцінку) свідчить про внутрішні проблеми вчителя. Компетентний учитель розуміє, які важелі треба долучити для підсилення мотивації до навчання мистецтву. У центрі має стояти бажання учня удосконалювати свої творчі здібності, знаходити різні види діяльності, щоб розкрити свій внутрішній світ, реалізувати свій потенціал. Якщо учень від мистецтва отримує естетичне задоволення, – це є найсильніший вплив на його мотивацію займатися мистецтвом.

Стереотипи вчителювання, які закладалися від покоління до покоління, можна долати лише в активних, тренінгових формах навчання. Треба значну кількість годин виділяти на психологічні тренінги для педагогів, щоб допомогти сформувати нову модель поведінки вчителю, розвинути установки до інноваційності, креативності, толерантності, асертивності, атрактивності тощо.

Загальні висновки та рекомендації

1. Необхідно зберегти мистецьку вертикаль (це є набуттям української освіти за останні роки) – протягом усього терміну навчання в школі (з 1-го по 12-й клас), учні мають опановувати мистецькі дисципліни.

2. Одногодинні мистецькі курси є не ефективними. Педагог з найвищим рівнем професійної компетентності не здатен за годину на тиждень реалізувати завдання мистецької освіти.

3. Уроки мистецтва мають формувати установки до творчості, розвивати чуттєву сферу особистості учнів, формувати вміння художньо-творчої діяльності, розвивати естетичний смак, уміння інтерпретувати та аналізувати твори мистецтва тощо.

4. Забезпечити загальноосвітні навчальні заклади компетентними викладачами мистецьких дисциплін. Задля цього підготовка вчителя мистецьких дисциплін потребує кардинальних змін як на рівні ВНЗ, так і на рівні ППО.

5. Сучасному вчителю необхідно докорінно змінити підходити від знаннєвого до компетентісного. На уроках мистецьких дисциплін вчитель є фасилітатором – здійснює супровід, полегшує шлях до розуміння мистецтва, сприяє формуванню творчих умінь, створює умови для розвитку креативності учнів. Важливим є використання інформаційних технологій, мультимедійних засобів, комп’ютерних програм тощо.

[1] П’ятницька-Позднякова І. Арт-терапевтичні можливості видів мистецтва / І. П’ятницька-Позднякова. // Наукові праці. – 2009. – С. 36–42.

[2] Згідно Наказу МОН від 29.05.2014 №664 в Типових навчальних планах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою і поглибленим вивченням іноземних мов, навчанням мовою національної меншини  і  поглибленим вивченням іноземних мов; Типового навчального плану  спеціалізованих шкіл (класів), гімназій, ліцеїв, колегіумів з поглибленим вивченням окремих предметів та інших, передбачено 1 годину на тиждень на мистецькі предмети. В окремих планах у 8,9 класах передбачено 0,5 години на тиждень.

Ольга Просіна, к.п.н, провідний науковий співробітник лабораторії позашкільної освіти Інституту проблем виховання НАПН України, заступник головного редактора журналу «Мистецтво та освіта»